17 листопада 2020 року о 19:00 відбудеться онлайн-прем’єра вистави «Дім» за однойменною п’єсою британської драматургині Ніколи МакКартні. Цей проєкт є спільною роботою Літературно-перекладацького фестивалю TRANSLATORIUM та Київського театру драми і комедії на лівому березі Дніпра, зокрема головної режисерки театру Тамари Трунової. Проєкт реалізується за підтримки Українського культурного фонду. Трансляція вистави відбудеться за сприяння платформи OpenTheatre. Зареєструватися на перегляд можна за посиланням: bit.ly/30CQKrG

П’єса «Дім» Ніколи МакКартні була перекладена Ганною Кирієнко, Олександрою Ванкевич, Ольгою Ковальовою та Тетяною Савчинською у квітні 2019 року в межах перекладацької резиденції TRANSLATORIUM, проведеної спільно з Агенцією розвитку Хмельницького за підтримки програми Culture Bridges. Резиденцію завершувало сценічне читання перекладу п’єси у Хмельницькому академічному музично-драматичному театрі імені М. Старицького за участі акторок театру, поставлене режисером Дмитром Гусаковим. Окрім того, у червні 2019 року відбулось ще одне читання в межах Міжнародного фестивалю «Книжковий Арсенал» у Києві за участі самих перекладачок п’єси. Переклад п’єси став важливим, цікавим і зовсім новим етапом роботи фестивалю TRANSLATORIUM. Чим більше команда фестивалю занурювалася у текст, тим важче було зупинитися на зробленому і не планувати подальшого життя здійсненого перекладу. Тому після читань розпочався пошук можливостей для реалізації українського перекладу п’єси у вигляді вистави на сцені театру.

П’єса «Дім» є доволі специфічним твором. Вона побудована на розмовах між чотирма вкрай різними жінками, що є родичками між собою: діалоги торкаються минулого, в якому повно образ і невирішених заплутаних питань, через які теперішнє, в якому живуть героїні, — геть нерозбірливе, дещо безвольне й зневірене. Це густий текст із безліччю пригадувань, з перебиваннями, з незвичайними коментарями героїні, що має комунікативний розлад, і все це лунає в одному невеликому приміщенні. Для режисерування — завдання зовсім не просте. За щасливою випадковістю саме в цей час наші дороги перетнулися із Тамарою Труновою — театральною режисеркою, головною режисеркою Київського театру драми і комедії на лівому березі Дніпра, яку зацікавила п’єса і співпраця з фестивалем TRANSLATORIUM над майбутньою виставою. Тамарі Труновій важливо працювати з жіночими ролями у театрі, а у п’єсі — 4 персонажки різного віку. Зокрема, підхід режисерки ґрунтується на психологічному пізнанні індивідуального травматичного досвіду, що виявляється під час роботи над текстом, а у випадку з п’єсою «Дім» — це дослідження сімейних відносин і можливостей людської взаємодії загалом, травматичних взаємин, які переживаються всіма.

Тамара Трунова

Тамара Трунова

Прихід п’єси у театр з подачі перекладачок є доволі непопулярною практикою, навіть малоймовірною. Загалом театральна спільнота не надто тісно взаємодіє із перекладацькою чи літературною, тому подібних проєктів, де режисерка співпрацює із перекладачками п’єси й ділить роботу над створенням вистави, майже немає. Додаткові труднощі складає зовсім невідоме в Україні ім’я шотландської драматургині, яка є непересічною представницею сучасної британської драми. Однак надзвичайно цікаво щось робити вперше, особливо якщо для цього склалась смілива команда. Тож об’єднавши інтереси, фестиваль TRANSLATORIUM та режисерка Тамара Трунова взяли участь у конкурсі від Українського культурного фонду та заручилися грантовою підтримкою для створення й показу вистави «Дім» за п’єсою Ніколи МакКартні у межах IV Літературно-перекладацького фестивалю TRANSLATORIUM. Тема фестивалю у 2020 році — Форма — досліджувала одне з основоположних питань, з якими зустрічаються літературознавчий та перекладацький світи, зокрема значна увага приділялася трансформаціям форми й переходу одного виду мистецтва в інший, саме тому показ вистави «Дім» планувався як осьова подія, що ілюструє переклад у широкому розумінні — з площини написаного тексту у площину театрального перформативного мистецтва.

Однак у запланованій формі вистави відбулися зміни через пандемію й карантинний режим, що сильно вплинули на роботу культурного сектору, внаслідок чого безліч подій було перенесено, а діяльність інституцій зазнала обмежень. Керуючись головним питанням 2020 року — безпеки здоров’я, Український культурний фонд прийняв рішення підтримувати лише ті проєкти, що були готові перейти в онлайн-формат. Тож цей виклик було прийнято і проєкт трансформувався у «Онлайн-прем’єру вистави «Дім», продовжуючи роботу із темою форми. Від початку вистава «Дім» планувалася як вистава для малої зали театру, однак трансляція вистави онлайн якраз розв’язала питання визначеної незначної кількості глядачів, і у цьому випадку обмеження спрацювало навпаки як можливість залучити значно більшу аудиторію, що є також дуже важливим аспектом для ширшого знайомства українських глядачів із британською драматургією в українському осмисленні.

Ще більшу впевненість у напрямі руху команда проєкту відчула після партнерства з платформою OpenTheatre — єдиною в Україні командою людей, що професійно займаються поширенням сучасного українського театру в онлайновому форматі, саме вона погодилася здійснювати трансляцію вистави «Дім».

Отже, далі розпочалася послідовна підготовка самої вистави. У липні 2020 відбувся кастинг акторок для онлайн-прем’єри вистави «Дім». Участю у виставі зацікавилися 98 акторок з різних міст України, а 24 акторки було запрошено на другий тур кастингу. Режисерці Тамарі Труновій непросто було визначитися, хто складатиме акторський квартет цього проєкту, однак невдовзі рішення органічно з’явилося і Світлана Орліченко, Ірина Мак, Марина Клімова та Наталія Кобізька отримали ролі Кет, Енні, Джо та Джен. Згодом розпочався інтенсивний репетиційний період для акторок та режисерки, відбувалося знайомство з персонажками, проводилися обговорення тексту п’єси, з’являлися інтерпретації поглядів та дій героїнь, акторки вчилися відчувати свої ролі.

Особливістю п’єси Ніколи МакКартні також є часті згадки популярних американських та шотландських пісень 1970-х, через які героїні промовляють щось особисте й болісне, про що не говорять словами. Тут Тамара Трунова прийняла сміливе художнє рішення й на основі поетичних перекладів текстів пісень оформила музичну частину вистави у ще одну, п’яту героїню, роль якої виконує композиторка, співачка, учасниця гурту Mavka Ірина Лазер.

Ірина Лазер

Ірина Лазер

Робота з музикою у цій виставі дуже тісно переплетена з інтерсеміотичним перекладом та інтерпретацією, оскільки завданням було створити промовисті пісні, з якими глядачі буцімто знайомі й одразу вхоплять смисли, що в них закладені, тобто йдеться не про переклад однієї культури на іншу, а про передачу натяку й враження, подібного до оригінального.

Заглиблюючись у діалоги персонажок та їхню багатошаровість, Тамара Трунова відходить від буденності, зображеної в тексті п’єси, і зосереджується на невловимих повідомленнях, що лунають між рядками реплік героїнь, таким чином режисерка визначає жанр вистави як колективне сновидіння, наголошуючи на абсурдності, яка часто з’являється у спробах дуже різних людей порозумітися між собою, разом із тим говорячи про ледь вловимі ниточки зв’язку між людьми, які, проживаючи автоматичне життя, перебувають чи то у напівсні, чи то напів’яві.

Ще однією інтригою проєкту стала співпраця режисерки Тамари Трунової із художником Владом Одуденком, який розробив візуальне оформлення сцени для вистави. Влад Одуденко відомий як художник-постановник цілої низки успішних українських фільмів, його повернення в середовище театру було дуже бажаним для театральної спільноти, а його участь у підготовці вистави «Дім» однозначно мала яскравий авторський прояв.

Уже під час завершального етапу роботи у вересні 2020 року театр драми і комедії на лівому березі Дніпра вийшов на тритижневий карантин у зв’язку з пандемією COVID-19. З цієї причини онлайн-прем’єру було перенесено на 30 жовтня, а потім, через спалахи хвороби, на 17 листопада. Звичайно, «турбулентність» 2020 року є зрозумілою, проте саме онлайновий формат дає змогу вносити зміни у дати, не втрачаючи при цьому аудиторію. Навпаки, вистава «Дім» за цей час стала настільки очікуваною та бажаною, що на перегляд трансляції зареєструвалося понад 500 глядачів. Прем’єра з таким аншлагом однозначно вважається вдалою, навіть якщо це прем’єра онлайн, а у цьому випадку це ще й знакова подія, що вперше знайомить українську театральну сцену з драматургинею Ніколою МакКартні, вперше об’єднує у спільній роботі таку кількість фахівчинь і фахівців зі сфер театру, літератури й перекладу, вперше п’єса, що перекладена колективно під час резиденції, проходить такий тривалий шлях і перетворюється на сміливу виставу. Як сказала режисерка Тамара Трунова «ми йдемо маленькими кроками», саме з послідовних невеликих і постійних кроків складаються такі міждисциплінарні проєкти, що приносять цікавість, натхнення, і завдяки яким створюються унікальні та яскраві роботи.