19-25 квітня 2019 року фестиваль TRANSLATORIUM провів у Хмельницькому тижневу перекладацьку резиденцію. Учасниці разом працювали над перекладом п’єси, перебуваючи в спільному просторі на мальовничому березі Південного Бугу. За результатами роботи відбулося публічне читання п’єси, таким чином текст, як і власне сам переклад, перейшов у іншу, театральну, площину й ожив на сцені місцевого театру.

*Проєкт реалізувався спільно з Агенцією розвитку Хмельницького за підтримки програми Culture Bridges, що фінансується Європейським Союзом та здійснюється Британською Радою в Україні у партнерстві з EUNIC — Мережею національних інститутів культури Європейського Союзу. Курувала резиденцію перекладацька група VERBація.

Сьогодні в Україні існує декілька літературних резиденцій, які дають можливість письменникам, поетам і перекладачам повністю зануритися у свою творчу роботу в якомога сприятливіших для цього умовах. Проте серед цих резиденцій можна зустріти або виключно письменницькі, або ж так звані «змішані» резиденції, до яких запрошують представників і представниць різних творчих професій, в той час як суто перекладацьких резиденцій практично й не існує. І з метою створення подібного простору саме для перекладачів, у квітні 2019 року у Хмельницькому була проведена перша перекладацька резиденція TRANSLATORIUM, в якій взяли участь чотири перекладачки із різних міст України. Ідея створення такої резиденції визрівала у команди фестивалю TRANSLATORIUM уже не один рік, адже, оцінюючи стан перекладацької сфери в Україні і розуміючи потребу перекладачів у саморозвитку та додатковій неформальній освіті з одного боку, і зважаючи на досвід іноземних колег та їхню участь у подібних резиденціях як постійну практику з іншого, створення резиденції для перекладачів виглядало уже не просто як можливість, а саме як потреба.

В організації резиденції її кураторки, роль яких виконували учасниці перекладацької групи VERBація, вирішили по-новому поглянути на її можливий формат та умови, які б змогли відкрити нові підходи до перекладу та творчої праці загалом. Таким чином, резиденція передбачала не лише затишне й сприятливе місце для вникливої тривалої роботи окремо кожної із запрошених перекладачок, а й простір для нетворкінгу та розширення професійного кола. Звідси й виникло одне з головних завдань резиденції — її учасниці мали працювати над перекладом колективно. Ще однією особливістю резиденції став матеріал для перекладу. Це був драматичний твір — п’єса сучасної британської драматургині Ніколи МакКартні «Дім», яка досі не перекладалася українською.

Отож, визначившись із умовами та завданнями резиденції, кураторки перейшли до першого етапу проєкту — відбору резидентів шляхом опен-колу. Для якомога об’єктивнішого оцінювання всім заявникам було запропоновано перекласти невеликий уривок із вищезгаданої п’єси. Та, попри це, етап відбору виявився далеко не легким, перш за все, для кураторок, адже потрібно було обрати з-поміж 33 заявників лише 4 найдостойніших перекладачів. Ними виявилися 4 перекладачки з Чернівців, Києва та Львова — Олександра Ванкевич, Ганна Кирієнко, Ольга Ковальова і Таня Савчинська.

Тут варто згадати про місце, яке протягом тижня слугувало резиденткам джерелом натхнення, спокою та заглиблення у роботу. Дуже важливо було обрати простір подалі від гамірливого центру міста, який би налаштовував перекладачок на продуктивну творчу працю і, коли потрібно, сприяв цілковитому відпочинку. Таким місцем став кінно-спортивний клуб «Тамерлан», де учасниці резиденції отримали усі потрібні умови для проживання й роботи та звідки могли щодня насолоджуватися чудовим видом на місто та річку Південний Буг.

Резиденція TRANSLATORIUM

Тож, прибувши на місце резиденції, учасниці цілковито поринули у перекладацький процес. Вони мали можливість ознайомитися з п’єсою заздалегідь, тому вже на етапі спільної роботи виникало багато запитань для обговорення. І найголовнішим питанням перед початком роботи стало те, як саме працювати над матеріалом, який підхід до перекладу обрати, зважаючи на колективність роботи і жанр тексту. Обговорюючи з кураторками проєкту всі можливі способи колективного перекладу, які б в цьому разі виявилися найдієвішими, перекладачки прийшли до рішення, що кожна з них обирає собі одну героїню п’єси і перекладає всі її репліки. Оскільки персонажів у п’єсі четверо і перекладачок також четверо, цей підхід до перекладу п’єси видався найбільш оптимальним.

Завдяки колективній роботі над перекладом, обміну думками між собою, спільному обговоренню спірних моментів у тексті учасниці резиденції зуміли не просто зануритися у життя й характер обраних героїнь, а й краще зрозуміти їхні відносини з іншими дійовими особами п’єси і характер твору загалом. Ще глибше вдалося зануритися в текст після онлайн-розмови з авторкою Ніколою МакКартні. Детальніше про все це перекладачки мали нагоду розповісти уже по закінченню резиденції на порталі Читомо.

«Попри те, що це був для нас всіх перший досвід колективного перекладу, мені здається, що ми якось всі дуже швидко розібралися. Ми побачили переваги цього методу. Можна проговорити все вголос, побачити, якими методами і стратегіями перекладу користуються колеги, і отримати від них як професійну пораду, так і читацький досвід. Ми навіть читали частини п’єси вголос і кожна могла висловитись. Це дуже допомагало в роботі, бо ми чули одна одну», — згадує про спільну роботу над перекладом Таня Савчинська.

Окрім суто перекладацької роботи та спільних робочих обговорень, для учасниць резиденції були організовані різні культурно-освітні заходи: лекція, відвідання виставок у галереї сучасного мистецтва «МАСЛО» і Хмельницькому обласному художньому музеї, а також екскурсії містом.

Після завершення чорнового перекладу п’єси, перекладачки перейшли до наступного етапу — редагування та вичитування тексту. Редакторками виступили кураторки резиденції, які впродовж тижня щоденно консультували перекладачок з різних питань, які у них виникали в ході роботи. Етап редагування виявився не менш трудомістким, а в деяких моментах навіть важчим за сам етап перекладу. Бувало, що на вирішення якогось спірного перекладацького кейсу йшла не одна година. І спільні засиджування до пізнього вечора в останні дні залишились одними з найяскравіших спогадів як для перекладачок, так і для кураторок резиденції. Після цього текст п’єси пережив ще один невеликий етап правок. Для закріплення зробленої роботи, перед фінальним етапом, який передбачав читання перекладу п’єси на сцені місцевого театру, перекладачки провели попереднє чорнове читання перекладу.

І ось, настав останній день резиденції. У резиденток змішані відчуття. Цей тиждень тривав довго і яскраво: щодень нові події, нові дискусії та відкриття. Та, водночас, це був неймовірно швидкоплинний тиждень, адже не все, здавалося, встигли обговорити, деякі спірні перекладацькі моменти все ніяк не лізли з голови, а під час прогулянок не все вдалося побачити, хоча місто вже встигло стати таким близьким і рідним.

Читання, що відбулося на сцені Хмельницького академічного музично-драматичного театру імені М. Старицького за участі акторок театру, поставлене режисером Дмитром Гусаковим, стало фінальним етапом і результатом резиденції. Після читання перекладачки й акторки щиро ділилися особистими враженнями як від самого твору, так і від того, як вони відчували ту чи іншу героїню, як проживали її життя разом з нею, чи то в перекладі, чи то уже на сцені театру. Для перекладачок героїні відкрилися зовсім по-новому після сценічного читання. Акторки зуміли додати нові грані до їхніх характерів. Отож, колективна робота відбулася не лише на перекладацькому етапі.

Перекладацька резиденція TRANSLATORIUM, наче ціле маленьке життя, залишила по собі лише теплі та яскраві спогади — про людей зі спільними інтересами, душевними розмовами й наболілими професійними питаннями, про місце умиротворення й натхнення та про час, спільно проведений за улюбленою справою.